Світ упаковки дуже динамічний і змінюється часом до невпізнання за якісь десятиліття. Нові матеріали з початку їх масового використання здаються незвичними і навіть небезпечними, але найчастіше в результаті повністю витісняють старі, підкуповуючи споживачів практичністю та універсальністю, а виробників – легкістю та економічністю виготовлення.
Що стосується тари для розливу та фасування косметичних та медичних продуктів, то ще 100 років тому вибір матеріалу обмежувався склом і в окремих випадках металом.
Проте вже у 50-х роках минулого століття поліетилен та його похідні вже стали масово використовуватись у виробництві пакувальних матеріалів. Пізніше додався поліпропілен, ще один вид пластику, який претендує на свою частку на ринку упаковки. І нарешті у 70-х роках на ринок увірвався ПЕТ, який зайняв стійкі позиції як матеріал упаковки для рідин.
Дешевизна, доступність та головне
можливість повторної переробки, забезпечили ПЕТ колосальне зростання та популярність на ринку. Однак таке бурхливе зростання і масова популярність, зробили пластик, а точніше вже використану пластикову тару, «відчутно помітним сміттям» та мішенню для екологів. Питання екології змусили задуматися виробників, а слідом і споживачів про шкоду пластикової упаковки. Стійке кліше «Пластик-це шкідливо, він засмічує планету» стало вже нормою. Але ж з моменту початку виробництва ПЕТ продукції пройшло вже понад 40 років, технології стали кращими. Спробуємо поглянути на обличчя фактам.